Народився 2 лютого 1818 року, хутір Убіжище, тепер с. Мар’янівка Полтавської області. – помер 15 грудня 1848 року, Петербург, похований у с. Мар’янівка Полтавської обл. – помер 15 грудня 1848 року, Петербург, похований у с. Мар’янівці.
Український і російський письменник. Закінчив 1831 Ніжинську гімназію вищих наук. В 1834 працював у Петербурзі, видав альманах «Ластівка» (1841). У збірнику байок українською мовою «Малороссийские приказки» (1834) викривав хабарництво суддів, сваволю поміщиків і чиновників, неуцтво. Виступив з романтично ліричними поезіями (укр. мовою – «Човен», «Українська мелодія»; рос. – «Очи черные», «Помню, я еще молодушкой была» та ін.). Переклав «Полтаву» О. Пушкіна. Роман «Чайковский» (1843, рос. мовою) позначений рисами романтизму. Історичне минуле Києва відобразив у баладі «Рогдаїв бенкет», у поемі «Богдан» описано визвольну боротьбу українського народу 1648-1654. В характері «натуральної школи» витримано твори російською мовою «Надійні ліки», «Бувальщина» (1839), «Кулик», «Записки студента» (1841), «Сеня» (1841).
// Український Радянський енциклопедичний словник : в 3 т. - К. : УРЕ, 1986. –
Т.1. : А-Калібр. – 2-ге вид. – С. 446. : портр.
У відділі знаходиться книга:
Гребенка, Е. Чайковский : роман / Гребенка Евгений. – К. : Молодь, 1959. – 157 с.
З минулого в майбутнє // Хінкулов, Л. Письменник жив у Києві : літературно-критичні розповіді / Леонід Хінкулов. – К. : Дніпро, 1982. – С. 20-22.
Євген Павлович Гребінка – український поет-байкар, автор значної кількості творів російською мовою, романіст, автор «чувствительных» романсів «Очи черные, очи страстные» і «Поехал далеко казак на чужбину», видавець знаменитого альманаху «Ластівка», який друкував поезії Шевченка, товариш Гоголя по школі, приятель Пушкіна і Бєлінського. Євген Гребінка був помітною постаттю в літературному середовищі. У сорокових роках ХІХ ст. Разом з Шевченком мандрував по Україні, перший перекладав українською мовою Пушкіна («Полтава», 1853).
До Києва письменник ставився з винятковим захопленням. В одному з його оповідань читаємо: «Який ти прекрасний, який ти ясний, мій сивий старче! Що сонце поміж планетами... те Київ поміж містами. Під горою широко розбіглися живі хвилі Дніпра-годувальника. І Київ, і Дніпро разом... Чи чуєте, добрі люди, я вам кажу про Київ, і ви плачете від радості?..»
Київ – не просто місце дії, а й узагальнений художній образ у багатьох поезіях Гребінки. «Весь Киев престольный пирует в веселье», - малює поет урочисте поверення князя Олега з переможеного походу до Візантії (балада «Рогдаев пир»). А ось картини Києва у поемі Гребінки «Богдан». Поет змальовує в’їзд у Київ Богдана Хмельницького:
Хмельницкий, гетьман, избавитель народа,
Торжественно в Киев спешит,
И крестное знамя свободно шумит
От северских пущей на юг до Лимана,
А в Киеве войско, народ и синклит
Даруют Хмельницкому имя Богдана.
Окончены в храмах святые вечерни;
На Киев спускается сумрак вечерний;
По улицам длинным народ не шумит,
И город стихает в покое;
Блеснул огонек у Богдана в покое…
Помер письменник у Петербурзі у віці тридцяти шести років.
