середу, 27 квітня 2016 р.

МАЛАКОВА ІРИНА МАГОМЕДІВНА – архітектор-реставратор



Народилась 30 квітня 1936 року у Києві. Закінчила Київський інженерно-будівельний Інститут (1962 рік). В 1956-1960 роках – технік-архітектор інституту «Дніпроміст», 1960-1967 роках – інженер Київського зонального науково-дослідного інституту експериментального проектування, 1967-1972 роках – старший інженер Інституту «Південдіпротрубопровід», з 1972 року – старший, головний архітектор проектів Інституту «Укрпроектреставрація» в Києві.
Автор понад 50 проектів реставрації памяток архітектури: будинки Національного банку України та Музею мистецтв ім. Богдана і Варвари ханенків, Покровська церква і дзвіниця, церква Миколи Набережного і дзвіниця, будинок-музей М. Булгакова, вали і брами Києво-Печерської фортеці, Іонівська церква, ряд об’єктів Києво-Печерської лаври (Київ); палац Воронцова у Сімферополі, церква Антонія і Феодосія у Василькові, Покровська церква в с. Нові Петрівці (Київська область).
Андрієнко, Л. Г. Малакова Ірина Магомедівна / Л. Г. Андрієнко // Кияни : біограф. словник. – К. : Фенікс, 2004. – С. 363 : портр.


Малакова, І. До історії садиб по вулиці Шовковичній, 12-18 / Ірина Малакова // Київ і кияни : матеріали щорічної науково-практичної конференції. Вип. 10. - Київ : "КИЙ", 2010. - С. 123-129.


Малакова, І. Коли Київ залишили один на один із ворогом : спогади "дитини війни" / Ірина Малакова // День. - 2012. - 27-28 черв. (№ 110-111). - С. 21 : іл.

Пам'ятки, реставровані Іриною Малаковою (Київ)

·         Національний банк України (1972-91);
·         Особняк Ковалевського у Києві (1973-74);
·         Трапезна церква Софійського монастиря (1974-79);
·         Дальні печери Києво-Печерської Лаври (1975);
·         Московські ворота та вали Київської фортеці (1977-79);
·         Воскресенська церква у Києві (1977-79);
·         Дальні печери (1979);
·         Маріїнський палац (1980, у співавторстві);
·         церква Миколи Набережного та дзвіниця (1982-87);
·         один із корпусів (№2) заповідника «Софія Київська» (1982);
·         музей мистецтв ім. Б. та В. Ханенків (1982-2008);
·         Троїцька церкви Іонинського монастиря (1982-97);
·         Покровська церква на Подолі та дзвіниця церкви (1984-88);
·         колона Магдебурзького права (1985-88);
·         корпус №42 Києво-Печерської Лаври (1986-89);
·         будинок на вул. Хрещатик, 8 (1987-89);
·         будинок на Андріївському узвозі,13 (1989-91);
·         канцелярія генерал-губернатора у Києві (1989-96);
·         театр ім. Франка у Києві (2001-09, у співавторстві) та ряду інших пам'яток.
Є автором меморіальної дошки В.Липському, встановленої 1975 року на будівлі Президії НАН України.


четвер, 21 квітня 2016 р.

СУМСЬКА НАТАЛІЯ В’ЯЧЕСЛАВІВНА – актриса, народна артистка України (2000 рік)



Народилася 22 квітня 1956 року у с. Катюжанка Київської області. Закінчила Київський інститут театрального мистецтва (1977 рік). З 1977 року – актриса Національного театру ім. І. Франка.
Ролі:
в театрі- Дідона («Енеїда» за І. П. Котляревським), Жанна д’Арк («Біла ворона» Ю. Є. Рибчинського), Людмила («Васса Желєзнова» М. Горького), Марі («Блез Маньє») та інші;
в кіно – Марія («Кармелюк», 1974 рік), Наталка («Наталка Полтавка», 1978 рік), Інна («Закон» за В. К. Винниченком, 1990 рік), Марія («Гори димлять» за О. Кобилянською), Юлія Шаблінська («Для домашнього вогнища», 1992 рік).
Премія «Київська пектораль» (2000 рік).

Сумська Наталія В’ячеславівна  // Кияни : біограф. словник. – К. : Фенікс, 2004. – С. 363 : портр.




Музыка, Л. Наталья Сумская: «Чтобы не опозорить родителей в случае провала при поступлении в театральный институт,  заявила, что к актерам Сумским не имею никакого отношения» : завтра народная артистка Украины отмечает юбилейный день рождения / Лилия Музыка. – Факты и комментарии. – 2016. – 21 апр. – С. 9 : фото.

понеділок, 4 квітня 2016 р.

ШАБЛІОВСЬКИЙ ЄВГЕН СТЕПАНОВИЧ – літературознавець, член-кореспондент НАН України (1934 рік)



Народився 2 квітня 1906 року у Камінь-Каширському (тепер Волинська область). Закінчив київський інститут народної освіти (1930 рік) і Київський медичний інститут (1932 рік). У 1933-1935 роках – директор Інституту Т. Шевченка, з 1956 року працював в Інституті літератури НАН України (у 1968-1973 роках – завідуючий відділом). Помер 10 січня 1983 року.
Наукові праці стосуються шевченкознавства, історії української літератури, сучасного літературного процесу.
Ленінська премія (1964 рік). Заслужений діяч науки України (1972 рік). Державна премія України ім. Т. Г. Шевченка (1979 рік).
Шабліовський Євген Степанович  // Кияни : біограф. словник. – К. : Фенікс, 2004. – С. 410 : портр.